ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ІЗ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНО ЗАНЕДБАНИМИ ДІТЬМИ
ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ІЗ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНО ЗАНЕДБАНИМИ ДІТЬМИ План. 1. Соціально-педагогічна занедбаність дітей: сутність, ознаки та прояви. 2. Причини розвитку соціально-педагогічної занедбаності дітей. 3. Психологічні особливості особистості соціально-педагогічної занедбаності дитини. 4. Зміст та напрями роботи практичного психолога із соціально-педагогічно занедба¬ними дітьми. Практичному психологові часто приходиться мати справу з дітьми, які мають значні відхилення від прийнятих у суспільстві правових чи моральних норм. Прохання до психо¬лога «якось вплинути» на того чи іншого «важкого» школяра — одне з найбільш частих звернень зі сторони вчителів і батьків. При цьому в категорію «важких» попадають дуже різні учні: невстигаючі, недисципліновані, діти з різного роду нервовими і психічними розладами, підлітки, що стоять на обліку в комісії у справах неповнолітніх, врешті, просто діти з так званих неблагополучних сімей. Це висуває перед шкільним психологом пробле¬му вибору адекватних методів психологічної і педагогічної роботи з «важкими» учнями. На сьогоднішній день у психолого-педагогічній науці немає єдиного розуміння поняття «важка» дитина, єдиного підходу до діагностики і корекції її поведінки і особистісного розвитку. Кожний із наявних підходів має свої сильні та слабкі сторони, і вибір того чи іншого з них залежить від багатьох обставин: характеру професійної підготовки психоло¬га, його теоретичних знань, методичного оснащення, особливостей конкретної ситуації. Як відомо, значну кількість дітей «групи ризику» становлять школярі, яких інколи називають соціально чи педагогічно занедбаними. Соціально-педагогічна занедбаність — це стан особистості дитини, який проявляється у несформованості у неї властивостей суб'єкта діяльності, спілкування, самопізнання і виявляється у порушенні образу «Я» [4; 5]. Соціальна занедбаність формується під впливом соціальних умов, в яких розвива¬ється дитина. її основними проявами в дитячому віці є нерозвинутість соціально-комуні¬кативних якостей і властивостей особистості, низька здатність до соціальної рефлексії, труднощі в оволодінні соціальними ролями. Педагогічна занедбаність зумовлена, перш за все, недоліками навчально-виховної роботи, наслідком яких є несформованість дитини як суб'єкта навчально-пізнавальної, ігрової та інших видів діяльності. її проявами є важконаучуваність, важковиховуваність дитини, тобто власне педагогічні труднощі. Педагогічна занедбаність — це стан, протиле¬жний пізнавальній розвинутості, освіченості. Він характеризується відсутністю необхідно¬го запасу знань, навчально-пізнавальних мотивів, слабким володінням способами і прийомами їх здобуття. Соціальний і педагогічний аспекти занедбаності взаємозв'язані і взаємозумовлені. Зовнішніми причинами соціально-педагогічної занедбаності в дитячому віці є дефек¬ти сімейного виховання, на які накладаються недоліки і прорахунки у навчально-виховній роботі в дитячому садочку та школі, зокрема дегуманізація педагогічного процесу і сімейного виховання. Внутрішніми причинами виникнення і розвитку занедбаності дітей можуть бути ін¬дивідуальні психофізіологічні та особистісні якості дитини: генотип, стан здоров'я, домінуючі психоемоційні стани, внутрішня позиція, рівень активності у взаємодіючими та ін. Відомо, що дитина проходить через три виховних соціальних середовища: с чий садок і школу. І кожне із цих середовищ створює багато соціально-пе, ситуацій, котрі по-різному відображаються на її розвитку. Головним мікросоціальним чинником розвитку дитини, особливо на ранніх етапах розвитку, є сім'я. Основними факторами сімейного виховання, що сприяють формуванню соціально-педагогічної занедбаності дітей, є виховання в аморальній і конфліктній атмосфері, недостатній і некоректний педагогічний вплив, емоційна відчуженість та жорстоке ставлення до неї. Можна виділити чотири типи сімей, виховання в яких сприяє формуванню соціально-педагогічної занедбаності дитини: 1. Кримінальні і аморальні сім'ї (сім'ї, в яких батьки схильні до кримінальної та аморальної поведінки). 2. Конфліктні сім'ї (сім'ї, взаємини між подружжям, родичами в яких характеризуються постійними конфліктами). 3. Сім'ї з недостатніми виховними ресурсами (неповні сім'ї, багатодітні сім'ї 4. Педагогічно некомпетентні сім'ї (сім'ї, де батьки займають неправильну педагогічну позицію або використовують неприпустимі методи виховання). Наслідком виховання в подібних умовах можуть бути соціальна дезадаптація, педагогічна занедбаність дитини, підвищена її агресивність, тривожність, пошук дитиною емоційного комфорту, психологічної підтримки та зразків для наслідування поза сім'єю. Соціально-педагогічна занедбаність бере свій початок в ранньому дитинстві приблизно в трьохрічному віці, тобто співпадає з початком розвитку самопізнання її правильної і доцільної поведінки. При несприятливій ситуації розвитку прояви занедбаності нагромаджуються і переходять в якісні утворення — симтомокомп¬лекси. Проявляються вони спочатку в поведінці дитини, не зачіпаючи її особи знаходиться на стадії становлення (дошкільне дитинство). В подальшому занедбаність розповсюджується на особистісний рівень. У молодшому шкільному віці, в зв'язку з переходом до навчання, у розвитку занедбаності головну роль починають відігравати шкільні фактори: непосильність перевантаження навчальними завданнями, негативне емоційне ставлення зі сторони вчителя, втрата бажання вчитися, інтересу до навчання, тощо. У цьому випадку, за наявності несприятливої ситуації розвитку в сім'ї, зачіпаються всі особистісні структури дитини, порушуються процеси формування самопізнання особистості. Вихід із цієї ситуації можливий лише за умови зміни методів навчання і виховання дитини, проведення психолого-педагогічної роботи з нею. Таким чином, соціально-педагогічна занедбаність виникає там, де не створюються умови для повноцінної соціалізації і індивідуалізації особистості дитини на: навколишнє мікросередовище, перш за все батьки і педагоги, негативно впливають на формування особистості дитини як суб'єкта власного життя, вона не отримує достатньої свободи для прояву своєї активності. В залежності від характеру динаміки, вираженості ознак занедбаності, рівня адаптації до соціального середовища і рівня оволодіння соціально значущою діяльністю виділяють латентну (легку), початкову (середню) і яскраво виражену ступінь педагогічної занедбаності дитини. Занедбані діти є менше соціально пристосовані, вони відрізняються недовірою надмірною ображеністю, у їхній поведінці часто спостерігається негативізм, впертість, егоцент¬ризм. У них погана увага, швидка втомлюваність. Вони часто реагують на невдачі, невпе¬внені в собі, важко адаптовуються до нових умов, настрій у них нестійкий, самооцінка неадекватна. Занедбана дитина намагається компенсувати свій стан агресивністю, схильніс¬тю до ризикованих вчинків з метою привернути до себе увагу. Однак незадоволення її основних потреб — бути особистістю (для молодших школярів — це потреба бути хорошим) і бути прийнятим здійснюють негативний вплив на формування особистості дитини. Як же можна виявити занедбаних дітей? Р.В. Овчаровою розроблений метод комплексної експрес-діагностики соціально-педа¬гогічно занедбаних дітей [4]. В основі методу лежать незалежні характеристики дитини, написані педагогом і психологом. Одночасно ведеться спостереження за дитиною, вивча¬ються продукти її діяльності, медична картка, проводяться бесіди з батьками. Метою психологічної роботи з соціально-педагогічно занедбаними дітьми є створення умов для повноцінного фізичного і психічного розвитку зазначеної категорії дітей, успіш¬ної їх соціалізації, подолання особистісних проблем і конфліктів з оточенням. Психологічна робота здійснюється в таких напрямках: • Профілактика соціально-педагогічної занедбаності неповнолітніх — комплекс заходів, спрямованих на попередження, подолання або нейтралізацію чинників, що спри¬чиняють занедбаність дітей (лекції, бесіди, виступи на батьківських зборах, педаго¬гічних радах, спрямовані на підвищення психолого-педагогічної культури батьків і вчителів). • Психологічне — просвітництво та робота, спрямована на розвиток особистості дитини (факультативні курси психології, поширення передового педагогічного досвіду в навчальних закладах, психологічні тренінги, розвивальні ігри, правова освіта дітей та підлітків). • Надання психологічних консультацій дітям зазначеної категорії, їхнім батькам, вчи¬телям. • Психологічна корекція та реабілітація (індивідуальна та групова психотерапія, створення навколо дитини позитивного педагогічного оточення, налагодження сприятливої атмосфери у сім'ї тощо). Профілактика професіонально-педагогічної занедбаності на ранніх етапах її розвитку, безпосередньо пов'язана з особливостями навчально-виховного процесу і тому носить загально-педагогічний характер. Педагогічна робота здійснюється в таких напрямках: формування і стимулювання мотивації учіння; розвиток допитливості і пізнавальних інтересів дитини; активізація навчально-пізнавальної діяльності; підвищення рівня довільності психічних процесів; формування основних властивостей суб'єкта навчальної діяльності. Основними засобами педагогічної корекції дисгармоній розвитку є розуміння, безу¬мовне прийняття дитини, співчуття зі сторони педагога, особистий приклад вчителя, довіра до дитини, створення ситуацій запрограмованого успіху, підкреслення досягнень дитини. Ці засоби допоможуть скоректувати високу тривожність занедбаних дітей, подо¬лати труднощі спілкування, неадекватність поведінки і підвищити тим самим соціальний статус дитини. Аналіз психолого-педагогічної літератури з означеної проблеми дозволяє виділити загальні принципи профілактики, діагностики і корекції соціально-педагогічної занедба¬ності дітей:
1. Комплексний і системний підхід до профілактики, діагностики та корекції. 2. Врахування вікових та індивідуальних особливостей дитини, специфіки соціально-педагогічної ситуації її розвитку. 3. Професійна компетентність та розподіл функцій психолога і педагога. 4. Опора на позитивні, збережені сторони особистості дитини і орієнтація на і гармонізацію її розвитку. 5. Єдність і взаємодоповнення психологічних та педагогічних методів. 6. Особистісно зорієнтований підхід. Отже, психологічна робота, спрямована на подолання соціально-педагогічної занедбаності дітей, повинна проводитися у тісному співробітництві психолога з учителями і вихователями, тобто повинна мати не лише психологічне підґрунтя, але й носити загальнопедагогічний характер, оскільки пов'язана з навчально-виховним процесом.
