Пятница, 15.12.2017, 11:18Приветствую Вас Гость | RSS
Лансет
Меню сайта
Категории каталога
ДОКУМЕНТАЦИЯ [17]
Документы которые у Вас должны быть
разное [7]
здесь собраны материалы которые относятся к работе психолога в школе

Каталог статей


Главная » Статьи » ПРАКТИЧЕСКИМ ПСИХОЛОГАМ » разное

ЗМІСТ І НАПРЯМИ РОБОТИ ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА
II. ЗМІСТ І НАПРЯМИ РОБОТИ ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА
Існує два напрями діяльності практичного психоло¬га: перспективний і актуальний. Перспективний на¬прям націлений на розвиток, становлення індивідуаль¬ності кожної дитини, на формування її психологічної готовності до життя, і передбачає такі завдання:
1. Збереження психічного здоров'я і попередження емоційних розладів, знімання психічного напружен¬ня, яким супроводжується у дітей період адаптації.
2. Створення умов, які сприяли б розвитку здібнос¬тей кожної дитини; можливості для самовираження, розкриття творчого потенціалу, розвитку са¬мостійності мислення, активізації їхньої пізнаваль¬ної активності, зацікавленості у відкритті нового.
3. Сприяння розвитку кращого розуміння дитиною себе, самоприйняття, усвідомлення власного "Я", по¬чуття впевненості у своїх силах.
4. Формування здатності до довільної психічної са¬морегуляції і самоконтролю у дітей.
5. Формування групової згуртованості і навичок спілкування з однолітками та дорослими, навичок на вчального співробітництва.
6. Формування в учнів умінь опановувати соціально-прийнятні норми поведінки шляхом розвитку на¬вичок психологічної компетентності.
Актуальний напрям діяльності психолога вимагає орієнтації на вирішення сьогоденних проблем, пов'язаних з тими чи іншими труднощами у навчанні та вихованні школярів, а саме:
1. Вивчення причин неуспішності в навчанні та по¬шуки шляхів їх подолання.
2. Регуляція стосунків у системах: дорослий - дити¬на, дитина - дитина, дорослий - дорослий. Розв'язу¬вання конфліктів.
3. Виявлення труднощів, проблем індивідуального розвитку особистості та вживання відповідних заходів.
4. Розв'язування проблем особистого життя учас¬ників навчально-виховного процесу (дітей, батьків, вчителів).
Реалізує ці завдання психолог у контакті з дітьми, педагогами, батьками.
У роботі з дітьми шкільний психолог займається такими видами діяльності:
1. Діагностикою психологічної готовності до шко¬ли учнів 1-го класу. Виявленням першокласників, у яких особистісний, емоційно-вольовий або інтелекту¬альний компоненти психологічної готовності до на¬вчання у школі не сформовані. Організацією умов для їхньої успішної адаптації.
2. Виявленням дітей, що мають труднощі адаптації до навчання у школі II та III ступеня. Забезпечує по¬легшення та прискорення цієї адаптації.
3. Діагностикою наявності відхилень у розумовому розвитку дітей, з'ясуванням причин цих відхилень і визначенням оптимальних умов для розвитку і на¬вчання таких дітей.
4. Вивченням особливостей особистісного розвитку учнів, схильних до конфліктів, неадекватних вчинків, а також тих, хто має труднощі у контактах з од¬нолітками та педагогами. Психолог визначає причини таких відхилень та можливості їх усунення.
5. Профілактикою виникнення невротичної, пси¬хопатичної, девіантної поведінки шляхом виявлення дітей з психологічною схильністю до таких видів по¬ведінки і організацією відповідної психолого-педагогічної роботи, спрямованої на зниження ризику, усунення умов, сприятливих для формування нега¬тивних психологічних новоутворень.
6. Проведенням психологічного консультування на запит учнів.
7. Організацією факультативної, гурткової роботи, позакласних заходів, тренінгів, спрямованих на фор¬мування у школярів необхідних психологічних уяв¬лень, розвиток самоусвідомлення, стимуляцію само¬виховання, обговорення проблем психологічного ха¬рактеру, що їх хвилюють.
8. Роботою з обдарованими дітьми.
9. Профорієнтаційною роботою.
Види діяльності психолога у співпраці з батьками:
1. Пропаганда психологічних знань. Розширення та поглиблення уявлень батьків про закономірності психічного розвитку дитини, про особливості соціальної ситуації розвитку у кожному віковому періоді. Руйнування хибних і формування правиль¬них установок батьків щодо прийомів виховання дітей у сім'ї.
2. Індивідуальні консультації на запит батьків.
3. Психологічне консультування у випадках, коли проблеми психічного розвитку дитини зумовлені на¬явністю проблем у самих батьків.
4. Сімейні психологічні тренінги.
Слід зазначити, що робота з батьками потребує особливого такту і делікатності, орієнтації на світо¬гляд батьків, їхнє бачення своєї ролі у вихованні ди¬тини.
У співробітництві з педагогічним колективом психо¬лог виконує такі види діяльності:
1. Встановлює довірливо-доброзичливі стосунки з усіма членами педагогічного колективу.
2. Роз'яснює функції, завдання, зміст та особливості роботи практичного психолога. З'ясовує шляхи взаємодії психолога та педагога.
3. Надає практичну допомогу вчителям у створенні розвивального середовища та сприятливого психо¬логічного клімату в класах.
4. Допомагає користуватись методами психолого-педагогічного спостереження для діагностики міжособистісних стосунків, рівня інтелектуального розвитку, наявності проблем особистісного розвитку школярів.
5. Сприяє організації диференційованого навчання та індивідуального підходу в навчанні та вихованні учнів.
6. Пропагує психологічні знання. Надає інформацію про нові дослідження у галузі вікової та педагогічної психології.
7. Вивчає запити вчителів усіх класів.
8. Забезпечує індивідуальні консультації та психо¬логічне консультування щодо особистих проблем на запит педагогів.
9. Проводить індивідуальні консультації та психо¬логічне консультування на запит педагогів щодо про¬блем учнів.
10. Знімає негативний вплив нервово-психічного перевантаження у педагогів шляхом організації робо¬ти кімнати психологічного розвантаження, тренінгів спілкування та особистісного росту.
11. Організовує заходи психологічного спрямуван¬ня на запит адміністрації школи.
12. Здійснює психологічне забезпечення заходів, які проводяться відповідно до річного плану роботи школи.
13. Бере участь у підготовці психолого-педагогічних консиліумів.
14. Оцінює ефективність впроваджуваних у школі нових програм, технологій навчання, нових підруч¬ників тощо, забезпечує їх психологічним обґрунтуванням.
Розглядаючи завдання психологічної служби, вва¬жаємо за необхідне зазначити, що виконання цих за¬вдань у повному обсязі можливе за двох умов: по-перше, наявності повної узгодженості дій, взаєморо¬зуміння і співпраці психолога з педагогами; по-друге, збільшення кількості психологів у школі. Якщо у школі працюють два психологи, один з них спеціалізується на проблемах початкових класів, інший - старших. Крім того, вони мають можливість в особливо складних випадках радитись між собою, разом готувати і проводити профілактичні заходи, групові обстеження тощо.
У багатьох сільських школах психолог взагалі відсутній. Як відомо, 0,5 ставки психолога у сільській школі відкривається за наявності 200 учнів, а в пере¬важній більшості таких шкіл нараховується 120-160 дітей.
Зараз передбачається одна посада психолога на школу за наявності 900 учнів, у деяких школах пси¬хологи не мають повної ставки. За таких умов психо¬лог змушений зосереджуватись на виконанні лише окремих, найактуальніших завдань, інші залишаються поза його увагою. Щоб попередити можливі нарікан¬ня з цього приводу, на педагогічній раді має бути прийняте рішення щодо оцінки реальних можливос¬тей психолога та пріоритетних напрямів його робо¬ти: педагогічний колектив повинен сформулювати запит, окреслити головну проблему, над якою має працювати психолог.
Досвід психологічної служби в освітніх закладах показує, що іноді повноваження або можливості пси¬холога перебільшуються. Це призводить до непоро¬зумінь та конфліктних ситуацій. Тому вважаємо за необхідне поряд із завданнями розглянути й ті про¬блеми шкільного життя, у яких психолог не може бу¬ти компетентним.
1. Психолог не може виконувати функцій інших працівників школи. Зокрема, він не може безпосеред¬ньо займатись навчанням та вихованням дітей
2. Психолог освітніх закладів не є адміністратором. Він не зобов'язаний контролювати і оцінювати діяльність педагогів, керувати ними.
3. Поява психолога у школі не означає, що він бе¬ре на себе всі завдання виховання та розвитку шко¬лярів, а вчителю залишається лише функція повідо¬млення знань. Психолог потрібний там, де проблеми дитини носять не педагогічний, а психологічний ха¬рактер, де самі лише педагогічні прийоми впливу ви¬являються неефективними.
4. Психолог не уповноважений визначати медичний діагноз. Він може лише обстежити психіку дитини, скласти на неї психологічну характеристику, яка мо¬же бути використана у медичній резолюції.
5. Психолог не діагностує тип аномального розвит¬ку (розумову відсталість, затримку психічного роз¬витку, порушення діяльності аналізаторів), оскільки ця функція належить психолого-медико-педагогічній консультації (ПМПК). Проте психолог проводить глибоке психолого-педагогічне обстеження цих дітей, результати якого впливають на рішення ПМПК.
6. Психолог не може надавати допомогу психічно хворим дітям, не може передбачити їхньої поведінки і відповідати за неї.
7. Якщо психолог проводить корекційну чи кон¬сультативну роботу з дитиною, він не може гаранту¬вати повного успіху, оскільки домагається певних змін у поведінці дитини в умовах особистісного спілкування. Чи будуть ці зміни актуалізовані в ре¬альному житті дитини, залежить від самої дитини та від того, наскільки оточення (батьки, педагоги, од¬нокласники) готові підтримати і прийняти ті пози¬тивні зрушення, які поступово з'являються у по¬ведінці дитини.
8. На сьогоднішній день не існує такого психо¬логічного інструментарію, за допомогою якого мож¬на було б визначити із стовідсотковою вірогідністю можливість скоєння асоціальних вчинків тією чи іншою особою, заздалегідь передбачити і не допус¬тити їх. Тому, якщо подібні ситуації трапляються з кимось із вихованців школи, психолог не може не¬сти за це відповідальність.
Права та обов 'язки шкільного психолога Шкільний психолог має право:
1. Брати участь у педрадах, педагогічних семінарах, педагогічних консиліумах, висловлювати свою думку про дітей, про той чи інший педагогічний досвід, про навчальні програми.
2. Брати участь у роботі методичних об'єднань вчи¬телів.
3. Відвідувати уроки в класах, заняття гуртків, фа¬культативів з метою проведення спостережень за по¬ведінкою і діяльністю дітей.
4. Знайомитися з документацією школи.
5. Проводити з учнями групові та індивідуальні за¬няття, спрямовані на діагностику, корекцію, профі¬лактику відхилень у психічному розвитку.
6. Забирати дітей з уроків для проведення індивіду¬альних психодіагностичних та психокорекційних за¬нять.
7. Виступати з узагальненням власного досвіду ро¬боти у наукових виданнях.
8. Поєднувати роботу практичного психолога з на¬вчальним навантаженням відповідно до своєї освіти.
9. Вести просвітницьку роботу з пропаганди психо¬логічних знань шляхом лекцій, бесід, виступів по радіо, телебаченню тощо.

10. Звертатись, у разі необхідності, до відповідних органів з питанням про надання допомоги дитині, зміни умов її навчання.
11. Рекомендувати батькам звертатись, у разі не¬обхідності, до різних організацій.
12. Брати участь у роботі психолого-медико-педагогічних консультацій.
У своїй діяльності шкільний психолог зобов 'язаний:
1. Керуватись Положенням про психологічну служ¬бу в системі освіти України та нормативними доку¬ментами Міністерства освіти та науки України.
2. Розглядати питання та приймати рішення суворо в межах своєї професійної компетентності.
3. Керуватись у своїй діяльності Етичним кодек¬сом психолога.
4. Працювати у тісному контакті з адміністрацією, педагогічним колективом закладу.
5. Інформувати педагогічну раду про зміст власної роботи, дотримуючись при цьому принципу конфіденційності.
6. Надавати необхідну допомогу педагогічному ко¬лективу та адміністрації школи у психологічному за¬безпеченні навчально-виховного процесу, у вирішенні основних проблем, пов'язаних із забезпеченням індивідуального та особистісно-орієнтованого підхо¬ду до дітей, у подоланні відхилень у розвитку та по¬ведінці, проблем у навчанні та встановленні міжособистісних стосунків.
7. Надавати компетентну допомогу батькам щодо виховання дітей у сім'ї.
8. Надавати допомогу дітям, які мають певні про¬блеми у поведінці, навчанні, розвитку, спілкуванні.
9. Добирати адекватні методи діагностики, корекції, консультації.
10. У разі необхідності направляти дитину з батьками для поглибленого діагностичного обстеження у відповідні центри в районі чи місті.
11. Проводити діагностичні обстеження тільки зі згоди батьків і дитини.
12. За наявності відповідних показників рекоменду¬вати і у тактовній формі переконувати батьків у не¬обхідності звернутись до медиків або дефектологів,
13. Обладнати кабінет психолога.
14. Брати участь у роботі методичних семінарів психологів освітніх закладів.
15. Постійно підвищувати свій професійний рівень.
16. Вести записи та реєстрацію усіх видів роботи. Належним чином оформлювати документацію відповідно до Рекомендацій Міністерства освіти та науки України № 1/9-352 від 27. 08. 2000 р.
Крім зазначеного у цьому документі переліку звітно-статистичної документації, на наш погляд, у психолога на кожну дитину, з якою він працює, має бути заведена папка з результатами обстеження, з програмою та конспектами корекційної роботи і т.п. Це робить зручним цілісний аналіз випадку від за¬питу, анамнезу, даних діагностики та спостережень, психологічного діагнозу до програми корекційної ро¬боти, конспектів занять, результатів педагогічного впливу і аналізу результатів проведеної робота. Усі ці матеріали носять конфіденційний характер і можуть знищуватись після завершення роботи або зберіга¬тись психологом для можливості узагальнення влас¬ного досвіду роботи.
Психолог також може вести банк результатів обсте¬ження дітей за різними психодіагностичними методи¬ками, з метою складання або уточнення нормативів виконання цих методик учнями різного віку, статі то¬що, а також для наукових досліджень. Збираючи такі відомості, психолог дотримується принципу анонімності.
За потреби психолог може зберігати і аналізувати матеріали за допомогою комп'ютера.


Категория: разное | Добавил: lanset (06.05.2008)
Просмотров: 4984 | Рейтинг: 5.0/1 |
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Форма входа
Поиск
Друзья сайта