Пятница, 15.12.2017, 11:24Приветствую Вас Гость | RSS
Лансет
Меню сайта
Категории каталога
ДОКУМЕНТАЦИЯ [17]
Документы которые у Вас должны быть
разное [7]
здесь собраны материалы которые относятся к работе психолога в школе

Каталог статей


Главная » Статьи » ПРАКТИЧЕСКИМ ПСИХОЛОГАМ » разное

Співпраця практичного психолога з педагогічним колективом.
1. Співпраця практичного психолога з педагогічним колективом.
Психологічна служба є порівняно молодим струк¬турним підрозділом освітніх закладів. Тому досить часто вчителі, адміністрація школи, а іноді й самі психологи недостатньо виразно уявляють собі, яким чином вона має функціонувати і сприяти підвищен¬ню ефективності навчально-виховного процесу.
У деяких школах психологічну службу вважають непотрібною. Мовляв, кожен вчитель сам спромож¬ний розібратися у проблемах своїх вихованців і до¬помогти їм; а психолог займається нікому незро¬зумілим тестуванням. Якщо адміністрація школи до¬тримується таких поглядів, то зазвичай психолога за¬вантажують різними додатковими справами. А вчитель тим часом залишається сам на сам з таки¬ми проблемами, як, наприклад, не сформованість мотивів до навчальної діяльності та пізнавальних по¬треб, імпульсивність поведінки, емоційна незрілість, підвищена вразливість, соціально-педагогічна занедбаність тощо. Розібратися у сутності цих проблем, з'ясувати їхню причину і усунути її самими лише педагогічними засобами неможливо. Тоді педагог розчаровується або у власних педа¬гогічних здібностях, або у своїх вихованцях.
Іноді функції психолога у баченні педагогів зво¬дяться до перевірки, контролю, оцінки психологічно¬го забезпечення навчально-виховного процесу, що у свою чергу викликає насторожене ставлення до осо¬би, яка покликана виконувати ці функції. Тоді спро¬би психолога налагодити співпрацю зустрічають опір. Ситуація ускладнюється, якщо адміністрація школи залучає психолога до різноманітних пе¬ревірок, або якщо психолог з власної ініціативи бе¬реться за це.
Бувають випадки, коли адміністрація школи повністю підпорядковує собі психологічну службу, і регламентує не лише режим, а й зміст її роботи. Між тим, діяльність психолога суттєво відрізняється від роботи педагога, її не можна міряти тими самими мірками. Психологічна шкільна служба має зберігати статус відносно незалежного структурного підрозділу, який підпорядковується регіональним центрам практичної психології.
Досить часто психолог сприймається як "панацея від усіх хвороб". Від нього чекають негайного вирішення усіх шкільних проблем. Вважається, що поява у школі психолога розвантажить вчителів та вихователів. Коли ж подібні очікування не справ¬джуються (а вони і не можуть справдитись), насту¬пає розчарування, якщо не в самій психологічній службі, то у професійності психолога.
На думку Ю.З.Гільбуха, який одним із перших в Україні опікувався проблемами шкільної психо¬логічної служби, у стосунках психолога з вчителями привертають увагу два моменти. Перший - це тен¬денція до повної відстороненості вчителя від функцій шкільної психологічної служби, до уникнен¬ня будь-якої участі в їхній реалізації. Вчитель займає позицію клієнта, якого повинні обслужити. Часто до цього додається ще й прагнення виконувати роль ви¬могливого критика. Другий момент - ставлення до особистості шкільного психолога як до чарівника, зо¬бов'язаного одним рухом чарівної палички розв'яза¬ти будь-яку дидактичну чи виховну проблему.
Обидві ці установки є помилковими. В них вияв¬ляється переоцінка фізичних та методичних можли¬востей шкільного психолога, і водночас недооцінка професійного потенціалу педагога.
Шкільний психолог, один на всю школу, фізично не в змозі охопити своєю увагою всіх учнів, і тому змушений зосереджувати її лише на найскладніших і найважливіших ситуаціях. Тим часом, психологічної допомоги потребують, по суті, всі школярі. Отже, цю функцію може взяти на себе вчитель.
Якщо психолог обстежив важкого учня, визначив діагноз і намітив шляхи подолання його проблем, склав корекційну програму, то хто має забезпечити її реалізацію? В окремих випадках психолог сам прово¬дить корекційні заняття з таким учнем. Проте безпо¬середньо контактувати з усіма школярами, які потре¬бують корекційного впливу, він знову ж таки не має фізичної можливості. Тому, якщо корекційний вплив не здійснюється у вигляді спеціально організованих заходів, а реалізується безпосередньо у навчально-виховному процесі, як втілення педагогічного прин¬ципу індивідуального підходу, то таку роботу можуть виконувати педагоги і батьки.
У розпорядженні психолога є потужні психодіагностичні інструменти. Але можливості їхнього викори¬стання обмежені і досить специфічні, оскільки вони використовуються у штучних лабораторних умовах. А для визначення психологічного діагнозу часто потрібні факти, які характеризують навчання та по¬ведінку учня у звичайних, природних умовах. Хто може доповнити такими відомостями результати об¬стеження? Звичайно, тільки педагог та батьки.
Отже, психолог і педагог є однаковою мірою не¬обхідними суб'єктами шкільної психологічної служ¬би. Без активної участі всього педагогічного колек¬тиву школи така служба неможлива. Інакше кажу¬чи, сама по собі присутність у школі практичного психолога ще не означає наявності в ній психо¬логічної служби.
Тому основною причиною труднощів, які відчува¬ють шкільні психологи, є схильність діяти самому, без опори на допомогу і співпрацю з вчителями.
На наш погляд, ефективність роботи практичного психолога у школі значною мірою залежить від того, наскільки йому вдасться, по-перше, встановити довірливі, доброзичливі стосунки з педагогічним ко¬лективом, стати його частиною, і, по-друге, завоюва¬ти авторитет, зарекомендувати себе як високок¬валіфікованого фахівця у галузі практичної психо¬логії.
Ми не погоджуємося з такими уявленнями про функції психолога в освітніх закладах, за якими зміст його роботи зводиться до всебічного вивчення психіки всіх учнів школи з реєстрацією результатів обстеження у спеціальних психологічних картах, за¬ведених на кожного учня. Така робота забирає бага¬то часу, її результатами не можуть скористатись ні вчителі, ні батьки, ні сама дитина. За таких умов школа не відчуває користі від роботи психолога, оскільки на виконання інших функцій, на вирішення існуючих психологічних проблем у нього вже не ви¬стачає часу.
Психолог має працювати на запит. Тобто його ро¬бота починається з того, що до нього звертається клієнт (учні, батьки, вчителі, адміністрація школи) з проханням допомогти розв'язати якусь психологічну проблему.
Наприклад, підліток може звернутись до психоло¬га через те, що відчуває труднощі у спілкуванні з од¬нолітками; вчитель, батьки можуть попросити психо¬лога з'ясувати причини неуспішності у навчанні або дезадаптивпої поведінки певного школяра; запит адміністрації школи може бути пов'язаний з не¬обхідністю виявлення у школі дітей, що мають схильність до девіантної поведінки, і проведення з ними профілактичних заходів.
Досвід показує, що робота психолога без запиту (діагностика для звітності, надання психологічної до¬помоги людям, які її не потребують або не усвідо¬млюють потреби в ній), завжди є неефективною і не¬потрібною.
Отже, психолог працює не з усіма без винятку уч¬нями школи, а лише з тими, які потребують психо¬логічної допомоги, за умови наявності запиту.
Психолог має домагатись від клієнта правильного формулювання запиту.
Приклади неправильних запитів:
1) від завуча: "обстежити інтелект учнів 5-го класу":
2) від батька: "зробити так, щоб син мене слухався";
3) від учня: "порадити, яку професію обрати після закінчення школи".
Приклади правильних запитів:
1) від завуча: "з'ясувати, хто з учнів .4-х класів і з якої причини має труднощі в адаптації до умов на¬вчання у школі II ступеня";
2) від батька: "визначити причини ускладнення взаємостосунків з сином і шляхи їх усунення";
3) від учня: "визначити коло професій, які відповідають його здібностям, інтересам, потребам".
За потреби психолог залучає до своєї роботи педа¬гогів. Так, педагог на прохання психолога може про¬водити педагогічне спостереження за тим чи іншим учнем, звертаючи особливу увагу на його поведінку, емоційні реакції у різних ситуаціях, оцінюючи ефек¬тивність вибраних способів педагогічного впливу на нього.
Вчитель також реалізує поради психолога щодо особливостей побудови взаємин з дітьми, які відвідують психокорекційні заняття. Наприклад, якщо пси¬хологу вдалося знизити високу тривожність учня щодо навчання в умовах кабінету, перенесення цих успіхів у реальне життя залежить значною мірою від того, наскільки вчитель зможе підтримувати праг¬нення такого учня бути активнішим на уроці, знецінювати його невдачі і підкреслювати щонай¬менші успіхи.
Педагог також виконує рекомендації психолога, які можуть сприяти подоланню проблем у навчанні або поведінці дитини, у тих випадках, коли діагностичне обстеження показало, що ці проблеми можуть бути усунені за допомогою спеціального психолого-педагогічного впливу безпосередньо у навчально-вихов¬ному процесі і не потребують застосування психокорекційних прийомів. Тобто психолог визначає кон¬кретний зміст індивідуального підходу до дитини, а педагог реалізує його.
Однією з форм співпраці психолога та педагогів є психолого-педагогічний консиліум - колективний метод вивчення учнів, основними завданнями якого є виявлення характеру та причин відхилень у на¬вчанні її поведінці учнів, складання програми вихов¬них заходів, обговорення та прийняття рішення що¬до конфліктних ситуацій.
Функціонування психологічної служби в освітніх закладах має відповідати певним принципам. Ні принципи викладені в етичному кодексі психолога, їх порушення може призвести до завданої клієнту шкоди, до дискредитації психолога як фахівця. Слід зазначити, що іноді дотриманню психологом про¬фесійної етики перешкоджають інші особи, що не ма¬ють достатньої інформації про специфіку його робо¬ти. Предметом професійної діяльності практичного психолога є внутрішній світ іншої людини. Тому йо¬му кожного разу необхідно вирішувати питання, як надати клієнту допомогу, і водночас не розпоряджа¬тися його долею, не хазяйнувати у його душі.
На нашу думку, педагоги, адміністрація школи, з якими співпрацює психолог, мають бути ознайомлені зі специфікою та принципами його роботи, інакше неминучими будуть непорозуміння і конфлікти.
Одним з основних принципів, який найчастіше викликає непорозуміння, є принцип конфіденційності, зміст якого полягає у тому, що психолог не має права повідомляти без згоди клієнта відомості, отримані в результаті психодіаг-ностичної та психокорекційної роботи. До докумен¬тації, яка містить конфіденційну інформацію, до¬ступ має лише сам психолог. Ознайомлювати з нею батьків, педагогів, дитину – будь-кого, він не може. Психолог також не передає методичних матеріалів особам, які не уповноважені здійснювати психо¬логічну діяльність. Під час психодіагностичної, корекційної, консультативної індивідуальної чи гру¬пової роботи присутність сторонніх осіб заборо¬няється. Якщо психолог працює з учнями, то такими сторонніми особами можуть бути педагоги, адміністрація, батьки, інші діти.
Психолог захищає інтереси клієнта, суворо до¬тримується принципу добровільності участі дитини в обстеженнях. Психолог уповноважений запобіга¬ти неетичному і некоректному використанню ре¬зультатів досліджень і має виконувати цей обов'язок незалежно від посадової субординації.
У деяких школах психолог не може повноцінно ви¬конувати свої функції через те, що йому не дозволя¬ють проводити діагностичні та корекційні заняття під час уроків. Після уроків діти втомлені, тому працювати з ними важко. Крім того, психолог не має права затримувати дитину в школі.
Якщо школяр не встигає у навчанні, не виконує з тієї чи іншої причини вимог вчителя, його перебу¬вання на уроці є марнуванням часу. Коли він пропу¬стить декілька уроків через те, що у цей час займав¬ся з психологом, завдяки чому з'ясована причина не¬успішності, знайдені шляхи її усунення, то, на наш погляд, це буде відповідати інтересам і вчителя, і батьків, і самої дитини.
Тому адміністрація школи спільно з психологом та педагогічним колективом має визначити оптималь¬ний час, протягом якого психолог може проводити індивідуальні та групові заняття з учнями. Психоло¬гу потрібно дозволити забирати дітей для індивіду¬альних діагностичних та корекційних занять з уроків, інакше він не зможе виконувати свої функції у школі. Звичайно, за потреби забрати дити¬ну з уроку психолог узгоджує це питання з вчителем.
Ефективність роботи психолога з клієнтами знач¬ною мірою залежить від того, наскільки йому вдасть¬ся встановити з ними довірливі стосунки, створити доброзичливу, комфортну атмосферу спілкування.
Психолог не може виконувати свої функції у школі, дотримуватись Етичного кодексу, якщо у нього немає власного кабінету. У деяких школах психолог поділяє кабінет з логопедом. Це припусти¬мо лише за умови, що режим роботи психолога і ло¬гопеда різний, тобто у години роботи психолога ло¬гопед відсутній. Якщо психолог проводить консуль¬тування, діагностичне або корекційне заняття, до йо¬го кабінету стороннім особам заходити заборонено, не можна у цей час і відривати його від роботи. По¬рушення цих умов призводить до того, що психологу не вдається встановити контакт з клієнтом і утриму¬вати його протягом усього заняття.
Існують також певні вимоги до обладнання кабіне¬ту психолога.
На дверях має бути табличка з прізвищем, ім'ям, по батькові психолога і графіком його роботи. Також за потреби можна скористатися табличкою "Не тур¬бувати, іде заняття".
Стіни кабінету слід пофарбувати у приємний пас¬тельний колір (найкраще - зелений). Кімната має бу¬ти затишною, теплою.
У кабінеті слід вмістити такі меблі: шафи; стіл письмовий, стіл ігровий, стільці, невелика дошка, дзеркало, що використовується на заняттях, спря¬мованих на корекцію негативної "я-концепції"; м'які меблі (диван, крісло), які необхідні для організації корекційних занять, спрямованих на релаксацію, зниження напруження, імпульсивності; сейф для зберігання конфіденційних матеріалів. Потрібний та¬кож килим, на якому можна було б організовувати сюжетно-рольові ігри.
Кабінет психолога передбачає оснащення такою апаратурою: секундомір, за допомогою якого вимірюється час виконання завдань; диктофон, на який записуються оперативні матеріали роботи з клієнтом, зокрема, бесіда, розповідь клієнта про себе, придумані ним історії за тематичним апперцептив¬ним тестом, міркування психолога щодо психічного стану клієнта тощо; магнітофон із записом музичних творів для музикотерапії; ксерокс для розмноження бланків, стимульного матеріалу одноразового вико¬ристання; комп'ютер з програмами діагностичних та корекційних методик.
Психолог має зібрати банк психодіагностичних ме¬тодик, спрямованих на діагностику особистості та інтелектуальної сфери дітей молодшого шкільного, підліткового та юнацького віку; діагностичні методи¬ки для роботи з вчителями; банк психокорекційних вправ та ігор; обладнання для дидактичних розвивальних та сюжетно-рольових ігор; неструктурований матеріал для ігор (фарби, олівці, альбоми, коль¬оровий папір, пластилін, конструктор, м'яч, кеглі, мо¬тузку, ковдру тощо); іграшки для вивільнення агресії.


Категория: разное | Добавил: lanset (06.05.2008)
Просмотров: 4291 | Рейтинг: 4.0/1 |
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Форма входа
Поиск
Друзья сайта